Хореографічне мистецтво – це синкретичне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні, пози і пластика рухів і драматургія літературного твору.
В перекладі з грецької “хореографія” означає “запис рухів. Але зміст цього слова став значно ширшим і поняття “хореографія” в теперішній час включає в себе все те, що відноситься до мистецтва танцю: і професійний класичний балет, і народні і бальні танці і танець-модерн і естрадні танці – все це називається хореографією.
З давніх-давен танець прикрашав життя людей. Танець в самому найпростішому своєму виді – це вирізні рухи людського тіла, які підкоряються визначеному ритму.Танець без сумніву народився під різноманітний шум – плескання в долоні удари в примітивні інструменти Пізніше виконувався під найпростішу музику.
Можна лише здогадуватися, що перші танці виникли як прояв емоційних вражень від навколишнього світу. Танцювальні рухи розвивалися також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше — жестів, що відображали певні трудові процеси (наприклад, деякі хороводи).
Танець – це яскраве, різнобарвне творіння народу, що є емоційним
художнім специфічним відтворенням його багатовікового життя. Народний
танець завжди має яскраво виражену тему та ідею – він завжди змістовний. У
танці завжди є драматургійна основа й сюжет, узагальнення й конкретні художні образи, які створюють за допомогою різноманітних пластичних і
просторових малюнків – побудов.
Кожної історичної епохи різні народні танці виконувались не так, як
попередньої, і це природно, бо кожне покоління відображає через танець своє
світовідчуття, свою культуру. Тому народний танець завжди є сучасним. І в
наш час ми виконуємо фольклорний танець з урахуванням сучасного рівня
розвитку людини, мимоволі додаючи до нього сучасних фарб.
Немає коментарів:
Дописати коментар